Не Украина и не Русь -
Боюсь, Донбасс, тебя - боюсь...
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНО-ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ ЖУРНАЛ "ДИКОЕ ПОЛЕ. ДОНЕЦКИЙ ПРОЕКТ"
Поле духовных поисков и находок. Стихи и проза. Критика и метакритика.
Обзоры и погружения. Рефлексии и медитации. Хроника. Архив. Галерея.
Интер-контакты. Поэтическая рулетка. Приколы. Письма. Комментарии. Дневник филолога.
Я мав цю жінку, наче мову,
Молився нею і ні слова
Від неї не лишив. Коли
Земля торкнулася колін,
Кортіло тліну до нудоти.
Цей вітер вічності на дотик,
Як повів з льоху, де й щурі
Не ворухнуться у кутках.
Я мав цю жінку, наче птах
У згадці – теплії краї.
Вона вмирала уві сні.
Щоночі. Місяць хворобливо-
Блідий крізь штори псячо скнів,
Гойдався й моторошно блимав.
Він понахромлював серця
Собі на роги. – Плач тихіше:
Ще великоднього яйця
Хвостом не зачепила миша.
Я руки їй стискав сумні:
Невже неділя не настала,
І птаство ринеться з порталу,
І мову виклює мені.
* * * Язык ли это есть? Когда-то был язык…
Н. Бельченко
А чи оце любов? Колись була любов.
Рибчина на гачку – жвавіша і срібляста.
Завбач і шал, і сон, знебож і обезмов,
А потім не забудь на мене рук накласти.
А чи оце любов? Знервована вода
За бортом пролягла і сповідала зорі.
Спочатку зринув знак, за Жаком Деріда,
Спочатку ми голів не задирали д’горі.
А чи оце любов? Стрункий і струнний стан,
Заламаний в піснях, де вітер гне осоку.
Ми впустимо любов в драговину розстань
І втямимо ії нецінену високість.
Сонце заб’ється в очах спозаранку,
Впаде до ніг жовторотим підранком.
Все безсумнівно залишиться справжнім –
Всі сподівання, далекі від справджень.
Губи розгублені с присмаком тмину.
Пане, кохання нічого не змінить.
Post Text.
Черненко Ганна Анатолiївна (м. Київ, 1975 р. н.), кандидат фiлологiчних наук, науковий спiвробiтник Інституту фiлологiї Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка. Поетичнi публiкацiї: «Collegium», «Многоточие», «Вiтчизна» та iн. Лауреат фестивалю «Лiр» (Львiв, 1996 р.).
Наполегливий редактор не хотів задовольнитися біо- та бібліографічною довідкою і вимагав від мене ще й акту публічної рефлексії та розкриття свого «поетичного кредо».
Та я глибоко переконана: все це цікавить читача лише тоді, коли йдеться про видатного, вiдомого поета, який саме своє життя перетворив на поезiю. В інших випадках (зокрема в моєму) цiкавити повинен лише результат, тобто тексти. Дякую тим, кому вони сподобаються.
А.Ч.
ќћћ≈Ќ“ј–»»
≈сли ¬ы добавили коментарий, но он не отобразилс¤, то нажмите F5 (обновить станицу).